Історія справи

Постанова від 21.02.2024 року у справі №601/1223/20
Постанова ВГСУ від 21.02.2024 року у справі №601/1223/20
Постанова ВГСУ від 24.02.2026 року у справі №601/1223/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 601/1223/20

провадження № 51-6115 км 23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 12 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019210220000109 від 30 липня 2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани, Бережанського району, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременець, Тернопільської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2023 рокуОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і виправдано їх за недоведеністю вчинення ними цього правопорушення.

Цивільний позов в межах кримінального провадження залишено без розгляду.

Тернопільський апеляційний суд 12 липня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2023 року скасував і ухвалив свій, яким ОСОБА_8 визнав винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і призначив покарання у виді позбавлення волі строком 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 1 рік.

Відповідно до положень ст. 75 КК України звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями в підприємствах, установах, організаціях лісової галузі строком на 1 рік.

Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік з покладенням на нього обов`язків передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат.

За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладені у вироку, ОСОБА_8 з 01 березня 2017 року по 22 листопада 2018року працював на посаді інженера лісового господарства І категорії Державного підприємства «Кременецьке лісове господарство»(далі - ДП).

28 лютого 2018 року ОСОБА_8 , будучи в складі підрозділу з відведення і таксації лісосік, за участі інженера лісокористування ОСОБА_9 , перебуваючи на земельній ділянці з лісовими насадженнями 25 кварталу 21 виділу Підлісецького лісництва ДП, що на території Великобережецької сільської ради, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, провів відмежування в натурі та відмітив на вищевказаній ділянці у вибіркову рубку (вирубування небезпечних дерев) 45 дерев різних порід, які останнім внесено у відомість переліку дерев відведених в рубку площею 0,106 га у виділі 21 кварталу 25 Підлісецького лісництва ДП.

Надалі ОСОБА_8 виписав лісорубний квиток серії НОМЕР_1 від 26 березня 2018 року на проведення вибіркової рубки (вирубування небезпечних дерев) на зазначеній земельній ділянці, вказавши як підставу проведення рубки виробничий план, при тому, що така рубка матеріалами лісовпорядкування не передбачена.

Отже, внаслідок неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_8 , виписано вказаний лісорубний квиток на здійснення вибіркової рубки у 25 кварталі 21 виділу Підлісецького лісництва ДП, хоча фактично під рубку відводились лісові насадження площею 0,106 га на землях запасу Великобережецької сільської ради, без будь-якого погодження чи домовленості з органом місцевого самоврядування.

Цим же вироком встановлено, що ОСОБА_7 з 03 жовтня 2016 року по 21 травня 2019 року займав посаду головного лісничого ДП.

28 лютого 2018 року на підставі листа ВАТ «Тернопільобленерго» від 31 січня 2018 року № 519/46 останній надав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_8 , який був у складі підрозділу з відведення і таксації лісосік, за участі інженера лісокористування ДП ОСОБА_9 для обстеження та відведення у рубку земельної ділянки з лісовими насадженнями (лісосіки) 25 кварталу 21 виділу Підлісецького лісництва ДП, що на території Великобережецької сільської ради.

Однак, головний лісничий ОСОБА_7 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, допустив відмежування в натурі та відведення на вищевказаній ділянці у вибіркову рубку (вирубування небезпечних дерев) 45 дерев різних порід, які не входять в лісовий масив лісового господарства.

Надалі 28 лютого 2018 року ОСОБА_7 , перебуваючи на земельній ділянці, щодо якої вирішувалося питання проведення відводу лісосіки, видачі лісорубного квитка та розчистки лінії електропередач, провів висотоміром обміри висоти модельних дерев, які відведено в рубку із визначенням породи, висоти, ступеня товщини, про що, було внесено дані у відомість переліку дерев відведених в рубку у виділі 21 кварталу 25 Підлісецького лісництва ДП.

Після цього ОСОБА_7 скріпив своїм підписом у графі «Виконавці» на звороті документу, польову перелікову відомість дерев, призначених в рубку від 28 лютого 2018 року, яка стала підставою для видачі лісорубного квитка серії НОМЕР_2 на проведення вибіркової рубки вибіркової рубки лісових насаджень у 25 кварталі 21 виділу Підлісецького лісництва ДП.

Внаслідок неналежного виконання службових обов`язків ОСОБА_7 , видано вказаний лісорубний квиток на здійснення вибіркової рубки лісових насаджень у 25 кварталі 21 виділу Підлісецького лісництва ДП, хоча фактичним місцем проведення рубки виступала земельна ділянка в межах земель запасу Великобережецької сільської ради.

Отже головний лісничий ОСОБА_7 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, не здійснив перевірку щодо відповідності земельної ділянки під час відведення лісосіки в натурі документації з лісовпорядкування та перебування її в користуванні ДП, правомірності проведеної вирубки, та в подальшому належно не перевірив якість виконаних робіт і прийняв їх.

На підставі лісорубного квитка серії НОМЕР_1 від 26 березня 2018 року працівниками Підлісецького лісництва ДП рубки 52 дерев різних порід, які знаходились за межами 21 виділу 25 кварталу вказаного лісництва на земельній ділянці, що належить до земель запасу Великобережецької сільської ради і не перебуває в користуванні ДП, внаслідок чого спричинено шкоду лісу через незаконне вирубування дерев на землях запасу Великобережецької сільської ради Кременецького району за межами населеного пункту села Великі Бережці на землях лісогосподарського призначення не наданих у власність чи користування в сумі 316469,38 грн., що є тяжкими наслідками.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

Укасаційних скаргах засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просять скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування доводів поданих касаційних скарг зазначають, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що:

· їх вина не доведена «поза розумним сумнівом»;

· висунуте обвинувачення у вирубці 52 дерев є безпідставним, адже лісорубний квиток ними був виписаний лише на 45 дерев різних порід;

· органом досудового розслідування не встановлено кола службових обов`язків, які згідно з обвинувальним актом були ними порушені;

· станом на дату виписки лісорубного квитка не був виготовлений державний акт на земельну ділянку з кадастровим № 6123481400:01:001:1096; у їх розпорядженні не було технічної документації із землеустрою та вони не були з нею обізнані;

· під час роботи вони керувалися даними планшетів № 3 та № 4 Кременецького лісництва, відповідно до яких земельна ділянка, на якій в подальшому була здійснена рубка, відносилася до 21 виділу 25 кварталу Підлісецького лісництва ДП;

· через допущену помилку розробником технічної документації із землеустрою вказана земельна ділянка відрізняється від земельної ділянки, яка відображена у планшеті № 3 та № 4 Кременецького лісництва, за конфігурацією, площею та межами. При цьому зауважують, що зазначена помилка в подальшому була виправлена самим розробником;

· земельно-технічна експертиза проводилася лише за кадастровою картою, при цьому експертом не бралися до уваги дані планшетів № 3 та № 4 Кременецького лісництва;

· наявність у Великобережецької сільської ради земель лісового фонду не підтверджується належними та допустимими доказами;

· у порушення ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не перевірив докази шляхом їх повторного дослідження.

Крім того апеляційний суд не дотримався вимог кримінального закону, оскільки станом на момент постановлення обвинувального вироку минули передбачені ст. 49 КК України строки давності притягнення ОСОБА_8 та ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України;

Наголошують, що вирок апеляційного суду є невмотивованим та не відповідає вимогам статей 370 та 374 КПК України.

Заперечень на касаційну скаргу до Суду не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджені та їх захисники підтримали касаційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор вважала, що Верховному Суду слід вийти за межі касаційної скарги, застосувати положення ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, які стосуються події, котра є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 08 жовтня 2019 року у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 року у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 760/23459/17 та ін.).

Разом з тим зміст доводів касаційних скарг засуджених є аналогічними між собою та фактично зводяться до того, що апеляційний суд безпідставно визнав їх винуватими у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Отже, вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, як це передбачено ст. 370 КПК України, а його зміст має відповідати вимогам ст. 374 цього Кодексу.

Невиконання зазначених положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК Україниу мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначається, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також докази на підтвердження встановлених судом обставин.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Так, за наслідкам судового розгляду суд апеляційної інстанції, скасовуючи виправдувальний вирок місцевого суду, ухвалив новий, яким визнав винуватими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Зі встановлених апеляційним судом обставин зокрема убачається, що ОСОБА_8 , неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, відмітив на земельній ділянці, яка межує із виділом 21 кварталу 25 Підлісецького лісництва ДП та належить до земель запасу Великобережецької сільської ради, 45 дерев різних порід, які підлягають рубці, вніс перелік цих дерев у відповідну відомість та виписав лісорубний квиток серії НОМЕР_1 від 26 березня 2018 року на проведення вибіркової рубки.

Цим же вироком встановлено, що ОСОБА_7 надав вказівку своєму підлеглому ОСОБА_8 , обстежити та відвести в рубку земельну ділянку 25 кварталу 21 виділу Підлісецького лісництва ДП. Разом з тим, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, допустив відмежування в натурі та відведення на вищевказаній ділянці у вибіркову рубку 45 дерев різних порід, які не входять в лісовий масив господарства. Надалі за результатами обмірів ним було внесено відповідні дані у відомість переліку відведених в рубку дерев та скріплено вказану відомість своїм підписом, яка стала підставою для видачі зазначеного вище лісорубного квитка.

У подальшому згідно з вказаним лісорубним квитком працівниками лісництва, було здійснено незаконну рубку 52 дерев різних порід, що спричинило лісу на землях запасу Великобережецької сільської ради шкоду в сумі 316469,38 грн та є тяжкими наслідками.

Проте на переконання колегії суддів касаційної інстанції, сформульоване апеляційним судом обвинувачення, яке цей суд визнав доведеним, не дає повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 КК Українислужбовою недбалістю є невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Частиною 2 цієї норми, передбачено відповідальність за вчинення того самого діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.

Передбачений ч. 2 ст. 367 КК Українисклад злочину, як і будь-який інший, містить обов`язкові елементи: суб`єкт, суб`єктивна сторона, об`єкт, об`єктивна сторона.

Системний аналіз положень ст. 367 КК Українидає підстави вважати, що відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання чи неналежне виконання яких спричинило передбачені в зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов`язків цієї службової особи, або якщо обов`язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією тощо) до кола службових повноважень такої особи.

Так, одним з елементів об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, є наслідок у вигляді завдання тяжких наслідків, які визначені п. 4 примітки до ст. 364 КК України та які виражаються у матеріальному вигляді.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення розміру матеріальних збитків, зокрема, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди.

Як убачається з вироку апеляційного суду, сума шкоди, яка була оцінена судом як тяжкі наслідки, встановлювалася відповідно до висновку експерта Тернопільського відділення КНІСЕ за результатами судово-економічної експертизи №772/20-22 від 22 червня 2020 року (т. 4, а.с. 20 - 25). Однак поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося те, що експертом було визначено суму завданої шкоди лісу шляхом підрахунку вартості 57 дерев різних порід, у той час як засудженим інкримінувалася вирубка 52 дерев.

Крім того у вироку має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною настання відповідних наслідків (див. постанову Верховного Суду України від 27 жовтня 2016 року, провадження № 5-99кс16).

Однак з оскаржуваного вироку вбачається, що судом апеляційної інстанції не наведено причинно-наслідкового зв`язку між виписаним лісорубним квитком серії НОМЕР_1 від 26 березня 2018 року на рубку 45 дерев та фактично зрубаними 52 деревами, тоді як тяжкі наслідки у вигляді шкоди в сумі 316469,38 грн, як уже зазначалося вище, були вирахувані з вартості 57 дерев.

З огляду на викладене, Суд констатує, що встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи, викладені у вироку, містять явні суперечності.

При цьому, колегія суддів зауважує, що такі суперечності, допущені апеляційним судом у вироку, прямо впливають на правову кваліфікацію дій засуджених, оскільки інкримінована їм ч. 2 ст. 367 КК України передбачає відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, якщо вона спричинила тяжкі наслідки.

Водночас поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися й доводи сторони захисту, наведені нею під час апеляційного розгляду кримінального провадження, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що у Великобережецької сільської ради були наявні землі лісового фонду і що шкода внаслідок незаконної вирубки дерев була завдана саме вказаній сільській раді.

З урахуванням наведеного вирок суду апеляційної інстанції не можна вважати таким, що відповідає приписам статей 370 420 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що відповідно до вимог пунктів 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Враховуючи специфіку касаційного перегляду, суд касаційної інстанції позбавлений можливості виправити вказану помилку, оскільки не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а тому зазначене порушення може бути виправлене під час нового апеляційного перегляду.

З огляду на наявність вищезазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки іншим доводам, викладеним у касаційній скарзі.

За таких обставин касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду слід урахувати наведене, повно, всебічно та належним чином установити всі обставини, що мають істотне значення для застосування закону України про кримінальну відповідальність, та залежно від установлених обставин та досліджених доказів ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 376 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Тернопільського апеляційного суду від 12 липня 2023 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3